Захворювання сап у коней: державний контроль і запобіжні заходи

Сап (MALLEUS – лат.; Glanders end Farcy – англ.) – інфекційне захворювання непарнокопитих тварин – коней, віслюків, мулів, лошаків. Крім них, хворіють хижаки родини котячих (при поїданні м’яса хворих на сап тварин), верблюди і людина. У коней захворювання протікає хронічно, у віслюків, мулів, лошаків – гостро, у хижаків родини котячих – у вигляді септицемії і характеризується виразковим ураженням слизових оболонок і внутрішніх органів.

Збудник – Bacillus mallei (від грецького malis – дурний, злий) – нерухома грамнегативна паличка із закругленими краями довжиною 1-5 мкм і шириною 0,3-0,8 мкм, яка не утворює спор.

Джерелом збудника інфекції є хворі коні та тварини з латентним перебігом сапу, які виділяють сапні бактерії переважно з носовим слизом та секретом шкірних виразок.

Зараження відбувається з інфікованим кормом, водою, а також під час безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими, рідше – аерогенним шляхом. Можливе передавання збудника при паруванні.

Сап поширюється серед коней повільно, оскільки під час хронічного перебігу, особливо за латентної форми, збудник не завжди виділяється у зовнішнє середовище. Однак, у разі стійлового утримання в тісних вологих стайнях, у погано вентильованих конюшнях, в умовах загальних годівниць та водопою хвороба за короткий час може охопити значне поголів’я і набути масового характеру.

При природному зараженні інкубаційний період не перевищує 2-3 тижні, а при експериментальному – 2-5 днів. Сап коней може протікати в гострій, латентній або хронічній формі. Розрізняють легеневу, носову і шкірну форми сапу.

Лікування тварин, хворих сапом заборонено, їх знищують.

При встановленні діагнозу на сап господарство (ферму) оголошують неблагополучною і накладають карантин. У неблагополучному пункті всіх тварин з позитивним результатом будь-якого дослідження вважають хворими на сап і забивають. Туші спалюють під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах, а при їх відсутності на місці забою без зняття шкіри і розтину. Інших коней, які були в контакті з хворими тваринами, забивають. Продукти забою використовують відповідно до Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07.06.2002 № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.06.2002 за № 524/6812.

Усіх коней в неблагополучному щодо сапу пункті кожні 7-8 діб піддають клінічному огляду і досліджують сироватку крові в реакції аглютинації (РА).

У неблагополучному пункті забороняється:

• в’їзд і виїзд за межі населеного пункту тварин, людей, транспорту;
• випас, перегрупування, введення і виведення тварин з стада господарства;
• вивіз за межі пункту і згодовування коням грубих кормів, при заготівлі яких використовувались хворі тварини або які були в контакті з ними.

Населений пункт оголошують благополучним щодо сапу в установленому порядку через шість місяців після останнього випадку виявлення і забою хворих тварин та тих, які були з ними в контакті при отриманні за цей період негативних результатів клінічного огляду і досліджень сироваток крові в РА і виконанні комплексу заключних заходів зі знищення збудника хвороби в зовнішньому середовищі.

Усіх дорослих коней обстежують на сап один раз на рік шляхом клінічного огляду і дослідження сироваток крові в реакції аглютинації.

Спеціалістами Миколаївської обласної державної лікарні ветеринарної медицини в 2025 році проведена робота по відбору проб крові від 215 голів коней, яка була направлена для подальшого дослідження в Миколаївську регіональну державну лабораторію Держпродспоживслужби. Згідно лабораторних досліджень, позитивно реагуючих тварин не виявлено.