Однією з перших технологічних операцій, які проводяться на посівах озимої пшениці після зимового періоду є внесення азотних добрив при відновленні вегетації. Найбільш розповсюдженими видами добрив для даної операції є:
- аміачна селітра;
- сульфат амонію;
- карбамід або розчин карбамід-аміачної суміші (КАС).
В умовах достатньої кількості вологи у метровому шарі ґрунту на момент відновлення вегетації (>100-120 мм), за наявності впродовж зими стабільного снігового покриву, тривалого морозного періоду доцільним та найпростішим варіантом є внесення гранульованих азотних добрив. Якщо ж таких умов не складається, то доцільними є внесення рідких азотних добрив у вигляді КАС. Застосування КАС відкриває можливість управлінням ефективності азотом, який є найбільш мобільним елементом у ґрунті.
Основою формування розвиненої та розгалуженої кореневої системи є достатнє забезпечення рослин озимої пшениці рухомими формами фосфору, джерелом яких є фосфорні добрива. Зазвичай дана потреба повністю задовольняється припосівним внесенням даного виду добрив. Найкращий ефект досягається при внесенні складних (амофос, діамофос) або комплексних добрив (нітроамофоска, діамофоска). Окрім вмісту декількох елементів живлення у складі однієї гранули, великого значення відіграє набір елементів живлення та динаміка розчинності кожного складника. Вони здатні забезпечувати пролонговане фосфорне живлення рослин після припосівного внесення та створювати синергічну дію всіх елементів живлення для швидкого формування кореневої системи і росту вегетативної маси.
Калій також сприяє покращенню здатності рослини поглинати вологу та поживні речовини із ґрунту, відсутність цього елементу гальмує усі процеси необхідні для росту та розвитку.
Обсяг внесення калійних та фосфатних добрив обраховують в залежності від наявності даних елементів у ґрунті методом збалансування. Перед аграріями стоїть доволі непросте завдання дати рослині рівно таку дозу, яка необхідна. Адже понаднормове калійно-фосфорне живлення також може призвести до небажаних наслідків.
Зазвичай калійне та фосфорне удобрення проводять перед посівом (для озимих восени, для ярих — весною). Але все популярнішою стає думка, що вносити фосфор під озимі культури ефективніше саме весною. Це пов’язано з так званим явищем старіння фосфору. Фосфатні частинки, що перезимували, об’єднуються з ґрунтом і стають важкодоступними для рослини. Чим прохолодніше та вологіше на полі весною, тим ефективніше спрацює фосфор при весняному внесенні.
Крім того, на початку відновлення вегетації збільшується роль позакореневого підживлення у стимулюванні процесів росту та розвитку озимої пшениці. Ключовим завданням цих процесів є забезпечення більш швидкого розвитку кореневої системи рослин порівняно зі швидкістю пересихання верхнього шару ґрунту. Тобто, в умовах наростання температур задання вектору розвитку рослин, в першу чергу, на розвиток кореневої системи є стратегічно більш важливим та доцільним під час підбору продуктів для позакореневого внесення на озимій пшениці у фазу весняного кущіння.