Віспа овець і кіз: клінічні ознаки, діагностика, лікування та профілактика

Віспа овець і кіз – це особливо небезпечне, надзвичайно заразне вірусне захворювання. Збудником захворювання є вірус Sheep capripoxvirus який належить до групи покс-вірусів. Вірус вирізняється надзвичайною стійкістю у зовнішньому середовищі. На поверхні трави і шерсті перехворілих особин збудник віспи може зберігатися до 2 місяців, а всередині приміщень для тварин – до півроку Він може консервуватися, залишаючись здатним до розмноження протягом декількох років. Гине вірус віспи протягом 15 хвилин під впливом температури +53°С або під час гниття. Знищити його можна також за допомогою дезінфекційних засобів (хлорного вапна, карболової кислоти тощо).

Заразитися віспою можуть абсолютно всі вівці та кози, а найсприйнятливішими до недуги є молоді особини та тонкорунні породи. Зараження відбувається кількома шляхами, це повітряно-крапельним шляхом (через органи дихання), через слиз та виділення від хворої тварини, спільні пасовища, воду, корми, гній, підстилку та через комах (кровосисних мух, комарів та кліщів). Для людей цей вірус є абсолютно безпечним і не викликає захворювання.

Віспа овець і кіз може стрімко вразити до 80% поголів’я у господарствах, згубивши при цьому від 5% до 50% усієї худоби. Серед молодняку тварин смертність може досягати 100%.

Спалахи захворювання на віспу завдають колосальних економічних збитків як великим агропідприємствам, так і приватним подвір’ям через загибель тварин, різке падіння продуктивності та суворі карантинні обмеження.

Складність встановлення діагнозу віспи полягає у тому, що протягом перших кількох днів після потрапляння збудника віспи в організм в інфікованої особини не спостерігається жодних симптомів, але вірус активно розмножується в клітинах епітелію і на слизових оболонках дихальних шляхів. Після завершення інкубаційного періоду, який триває від 4 до 14 днів, в організмі вівці або кози можна помітити такі основні симптоми захворювання це – різке підвищення температури тіла до 41–42 °C, пригнічений стан тварини, відмова від корму та припинення жуйки, характерний висип, а саме поява щільних круглих вузликів (папул) на безшерстих ділянках шкіри (навколо очей, губ, на вимені, на внутрішній поверхні стегон), які згодом вкриваються струпами.

Чим раніше власник тварини помітить симптоми віспи, тим оперативніше він зможе ізолювати хвору тварину і вжити необхідних заходів, щоб запобігти масовому поширенню інфекції.

Специфічних ліків проти цього вірусу не існує. Для полегшення стану хворих тварин застосовується лише симптоматичне лікування (антибіотики широкого спектра для відвернення вторинних інфекцій, жарознижувальні та дезінфекція ранок) та покращення умов утримання.

Аби не допустити проникнення інфекції у господарства потрібно дотримуватися суворих правил, а саме:

  • купувати тварин лише з відповідними ветеринарними документами;
  • проводити ідентифікацію всього поголів’я та не допускайте сторонніх осіб на територію господарства;
  • дотримуватись гігієни, а саме, використовувати чистий спецодяг, регулярно дезінфікувати приміщення та знищувати комах;
  • ізолювати тварин від дикої природи: не допускати контакту домашніх тварин із дикими та випасати худобу лише на перевірених територіях;
  • при найменшій підозрі на захворювання чи виявленні симптомів негайно повідомляти державні лікарні ветеринарної медицини.