Державний контроль санітарної охорони території

ПРАВИЛА
санітарної охорони території України

Загальні положення

1. Ці Правила регламентують порядок здійснення загальнодержавних медико-санітарних заходів (організаційних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних), спрямованих на запобігання занесенню і розповсюдженню на території України інфекційних хвороб людини, таких як холера, чума, жовта гарячка (карантинні хвороби), контагіозні вірусні геморагічні гарячки (Ласса, Ебола, хвороба Марбург), малярія та інші небезпечні для людини інфекційні хвороби, які передаються комарами (гарячка Денге, Чикунгунья, долини Рифт, Західного Нілу, енцефаломієліти кінські – західний американський і венесуельський, енцефаліти – японський, каліфорнійський, Сент-Луїс, долини Муррея), а також на локалізацію та ліквідацію осередків цих хвороб.

2. У цих Правилах основні поняття і терміни мають таке значення:

1) ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я;

2) дезінфекція – знищення збудників, переносників інфекційних хвороб шляхом застосування хімічних або фізичних факторів;

3) дезінсекція – знищення комах, кліщів, вошей тощо – переносників збудників інфекційних хвороб людини, виявлених на суднах, у поїздах, інших транспортних засобах та в контейнерах;

4) дератизація – знищення гризунів, які є переносниками збудників інфекційних хвороб людини, виявлених на суднах, у поїздах, інших транспортних засобах та в контейнерах;

5) державний санітарно-епідеміологічний нагляд – діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, пов’язана із здійсненням нагляду за додержанням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та застосуванням заходів правового характеру щодо порушників;

6) епідемія – масове поширення інфекційної хвороби, коли показник захворюваності серед населення перевищує її звичайний рівень, характерний для даної хвороби в умовах певної місцевості;

7) заражений район – район (територія), де через певні особливості, щільність та мобільність населення і/або потенційні можливості розповсюдження переносників і тварин – резервуарів інфекції можуть підтримуватися умови для передачі інфекційної хвороби;

8) заражена особа – особа із захворюванням на будь-яку інфекційну хворобу, зазначену у пункті 1 цих Правил, або яка є переносником збудників такої інфекційної хвороби в інкубаційному періоді чи її носієм;

9) заражений транспорт – морські, річкові, повітряні, залізничні, інші транспортні засоби міжнародного сполучення, в яких під час медичного (санітарного) огляду виявлено особу, заражену будь-якою інфекційною хворобою, зазначеною у пункті 1 цих Правил, або з підозрою на наявність інфекційної хвороби, чи виявлено гризунів, у тому числі загиблих, комарів тощо, які є переносниками збудників інфекційних хвороб;

10) заражена країна – країна, в якій, за повідомленням ВООЗ, є особи, заражені будь-якою інфекційною хворобою, зазначеною у пункті 1 цих Правил;

11) інкубаційний період – період, що минає з початку зараження будь-якою інфекційною хворобою, зазначеною у пункті 1 цих Правил, до моменту виникнення перших клінічних проявів інфекційної хвороби;

13) орган охорони здоров’я – державний орган, який відповідає за проведення медико-санітарних заходів, передбачених цими Правилами, на всій території, де вони застосовуються;

14) особа з підозрою на зараження – особа, яка опинилася, за визначенням працівників державної санітарно-епідеміологічної служби, в умовах небезпеки зараження будь-якою інфекційною хворобою, зазначеною у пункті 1 цих Правил, та вважається такою, яка може бути переносником збудника інфекційної хвороби;

15) пункт пропуску через державний кордон – територія або частина території прикордонної залізничної, автомобільної станції, морського, річкового порту, аеропорту (аеродрому) з комплексом будівель, споруд та інженерно-технічних засобів, де здійснюються визначені законодавством види контролю з метою пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;

16) державна санітарно-епідеміологічна служба – органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю МОЗ, відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міноборони, МВС, Держкомкордону, Національної гвардії, СБУ;

3. У разі виявлення інфекційних хвороб людини, не передбачених пунктом 1 цих Правил, на іноземних транспортних засобах, у іноземців та осіб без громадянства медико-санітарні заходи здійснюються згідно з відповідними нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

4. МОЗ взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування у запобіганні занесенню і розповсюдженню будь-якої інфекційної хвороби, зазначеної у пункті 1 цих Правил, та контролює діяльність медичних служб, підпорядкованих цим органам. За наявності фактів, які свідчать про навмисне розповсюдження зазначених інфекційних хвороб, МОЗ в оперативному порядку інформує про це МВС та СБУ.

5. Рішення та заходи державної санітарно-епідеміологічної служби щодо запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб, зазначених у пункті 1 цих Правил, є обов’язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, у тому числі міжнародними та іноземними, розташованими на території України, а також посадовими особами, громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.

6. Медико-санітарні заходи щодо запобігання занесенню і розповсюдженню інфекційних хвороб, зазначених у пункті 1 цих Правил, розробляються органами охорони здоров’я окремо для кожної території відповідно до адміністративно-територіального устрою України за погодженням з відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, включаються до комплексних програм і планів профілактики та боротьби з інфекційними, паразитарними захворюваннями, що затверджуються місцевими органами виконавчої влади кожні п’ять років.

7. МОЗ забезпечує заклади охорони здоров’я, медичні служби міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, безпосередньо підпорядковані йому органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби оперативною інформацією про зміну епідемічної ситуації в Україні та в інших державах.

8. У разі виявлення інфекційних хвороб, зазначених у пункті 1 цих Правил, на територіях країн, де раніше ці хвороби не були зареєстровані, дипломатичні представництва, консульські установи та торгівельні представництва України за кордоном терміново повідомляють про це МОЗ із зазначенням зараженого району, кількості захворювань та вжитих місцевими органами влади протиепідемічних заходів. Таку ж інформацію вони зобов’язані надавати представникам Мінтрансу та Мінагрополітики у цих країнах, капітанам суден і судновим лікарям (на їх прохання).

9. МОЗ складає перелік країн, у разі виїзду до яких громадянам України обов’язково проводяться щеплення, доводить цей перелік до установ та закладів охорони здоров’я, відомчих медичних служб, а також до міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що оформляють виїзд громадян України за кордон. Зазначені органи несуть відповідальність за своєчасність проведення щеплень у медичних закладах, визначених МОЗ.

10. В’їзд на територію України громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також транспортних засобів з країни (місцевості), де зареєстровано інфекційні хвороби, зазначені у пункті 1 цих Правил, дозволяється за наявності документів, передбачених міжнародними договорами і санітарним законодавством України.

11. МОЗ інформує ВООЗ і дипломатичні місії та консульства іноземних держав в Україні (на їх запити) про епідемічну ситуацію в країні щодо інфекційних хвороб, зазначених у пункті 1 цих Правил, і налагоджує зв’язки з ВООЗ у питаннях здійснення міжнародного епідеміологічного нагляду за додержанням міжнародних медико-санітарних правил.

12. У разі невиконання вимог, передбачених цими Правилами, органи Держкомкордону, Держмитслужби за поданням державної санітарно-епідеміологічної служби можуть заборонити в’їзд в Україну та виїзд з України транспортних засобів та осіб (громадян України, іноземців та осіб без громадянства), а також ввезення в Україну та вивезення з України вантажів, багажу і міжнародних поштових відправлень.

13. У разі виникнення загрози розповсюдження на території України інфекційних хвороб, зазначених у пункті 1 цих Правил, Кабінет Міністрів України за поданням МОЗ може тимчасово обмежити чи припинити транспортне сполучення з будь-якою країною, а також обмежити чи заборонити ввезення в Україну харчових продуктів, сировини, інших вантажів, що можуть спричинити перенесення збудників інфекційних хвороб.