Вакцинація за віком – стан колективного імунітету

За двісті років, які пройшли з моменту створення першої вакцини, у світі завдяки вакцинації вдалося значно знизити рівень захворюваності та смертності від інфекційних хвороб. Так, у рамках розширеної програми імунізації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щорічно вдається врятувати 3 млн  життів, запобігти інвалідізації 750 тис. чоловік, а також запобігти розвитку сліпоти, розумової відсталості, паралічей тощо. Протягом існування вакцин доведено їх ефективність щодо запобігання інфекційним хворобам. Відмови  від імунізації  призводять до зниження колективного імунітету і створють можливість розвитку спалахів та епідемій регульованих інфекційних захворювань. Спеціалісти ВООЗ, Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України зазначають, що щеплення — єдиний спосіб запобігти інфекційним хворобам.

Профілактичні щеплення — згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» — введення в організм людини медичних імунологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Для створення активного імунітету використовують вакцини, які поділяються на 4 групи:

1. Живі — виготовлені із живих збудників з ослабленою вірулентністю.

2. Інактивовані — виробляють з убитих патогенних мікробів.

3. Анатоксини — виготовляються з відповідних екзотоксинів.

4. Рекомбінантні.

Вакцини можуть бути моновалентні (проти одного інфекційного агента) та полівалентні (комбіновані). Застосування сучасних вакцин  є одним із способів профілактики поствакцинальних реакцій та ускладнень .

В Україні щеплення за віком проводять проти 10 інфекційних хвороб: туберкульозу, вірусного гепатиту В (ВГВ), дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, кору, краснухи, епідемічного паротиту (паротит).

Так, смертність від правця сягає 80%, його лікування дороговартісне, а наслідком перенесеної хвороби майже завжди є інвалідізація пацієнтів. Протягом останніх років в Україні завдяки впровадженню щеплень остання епідемія дифтерії в Україні спостерігалася у 90-х роках ХХ ст.

Колективний імунітет — це достатня кількість людей у якійсь конкретній спільноті, які мають достатній рівень імунітету проти того чи іншого інфекційного захворювання. Колективний імунітет створює умови для того, щоб інфекційні захворювання не передавалися від одного члена колективу до іншого. Він може бути створений штучно, шляхом імунізації а також пасивним шляхом, коли значна кількість людей із популяції перехворіє тим чи іншим захворюванням, і після цього в них формується стійкий пожиттєвий імунітет.

Які ж фактори сприяють створенню колективного імунітету? Перш за все, це достатнє (не менше ніж 95% популяції) охоплення профілактичними щепленнями. Також на рівень колективного імунітету впливають умови навколишнього середовища, зокрема аномальне підвищення температури повітря сприяє зниженню стійкості до збудників інфекційних захворювань. Негативно впливають на рівень імунітету і стресові ситуації.Дуже велику шкоду здоров’ю людей наносить те, що люди відмовляються проводити щеплення та піддаються таким чином величезному ризику захворіти на тяжке інфекційне захворювання.  Кожна людина має право на захист свого здоров’я.  А більш сучасного та надійного засобу захисту людини від інфекційних захворювань, ніж вакцинація, на сьогодні не існує. Відмова від вакцинації загрожує поверненням в Україну тихінфекційних хвороб, з якими лікарі не стикалися вже багато років. Жодна  цивілізована країна світу від вакцинації не відмовилася, і рівень охоплення профілактичними щепленнями у країнах Європейського Союзу, США перевищує 90–95%. Лікарі в Україні впевнені в тому, що користь від вакцинації значно перевищує небезпеку виникнення інфекційних захворювань.

Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області