Споживач, як учасник відносин у сфері Електронної комерції

Електронна торгівля стрімко увійшла в наше життя. Основним інструментом електронної торгівлі є спеціалізовані інтернет-магазини та веб-сайти з продажу товарів, які в основному реалізують непродовольчі товари. Зручність онлайн торгівлі важко переоцінити. Мотиви купівлі в онлайн залишаються незмінними: дешевше, ніж у звичайних магазинах; економія часу для споживача та відсутність бажання ходити по магазинам; більший асортимент; можливість вибору та придбання товарів, які відсутні на полицях; можливість знайти незвичайні речі, тощо. Але поряд з такими перевагами існують і певні ризики для споживачів щодо порушення їхніх прав також присутніми на ринку електронної торгівлі недобросовісними суб’єктами господарювання, які реалізують продукцію неналежної якості, без розрахункових документів, нехтують іншими законодавчими приписами у правовідносинах із покупцем.

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області інформує, що організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначає Закон України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 із змінами (далі – Закон №675), встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Права споживачів, які є учасниками таких відносин регулюються цим Законом, статтями 12, 13 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 із змінами (далі – Закон №1023), «Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями», затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 №103.

Одним із основних принципів, закріплених Законом №675 є забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються у сфері електронної комерції. Таким чином, на відносини «інтернет-продавець-споживач» у повній мірі поширюється законодавство про захист прав споживачів. Так, сфера електронних правочинів у розумінні споживчого закону прирівнюється до договорів, укладених поза торговельними або офісними приміщеннями та договорів на відстані (стаття 8 цього Закону).

Користувачі платформ електронної комерції традиційно мають право на якісне обслуговування; безпеку та належну якість продукції, повну та достовірну інформацію про неї та виробника; відшкодування шкоди, завданої неякісним товаром; захист прав споживачів державою в особі уповноважених органів.

Разом із тим, саме Законом №675 на продавців у інтернет-сфері покладено обов’язок у разі поширення комерційного електронного повідомлення забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин, зокрема споживачів, до такої інформації:

  • повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи -підприємця;
  • місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи – підприємця;
  • адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;
  • ідентифікаційний код для юридичної особи (ЄДРПОУ) або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи – підприємця (РНОКПП),

що покликано сприяти їх «детінізації» у відносинах із споживачами при продажу товарів і надає можливість споживачам звертатись письмово до суб’єкта господарювання в разі виникнення проблем із придбаним товаром, вирішення інших споживчих питань, пов’язаних з інтернет-покупкою.

Крім того, частина 2 статті 13 Закону №1023 визначає обсяг інформації, який обов’язково має бути доведений споживачу до моменту замовлення товару:

найменування продавця, його місцезнаходження, порядок прийняття претензій;

основні характеристики продукції;

ціна, включаючи плату за доставку та умови оплати;

гарантійні зобов’язання;

інші умови поставки;

порядок розірвання договору.

Отже, перед замовленням товару в інтернет-магазині обов’язково звертаємо увагу на наявність на сайті законодавчо визначеної інформації про продавця. В разі її відсутності, радимо відмовитись від придбання товару в такому Інтернет-магазині.

Звертаємо увагу, що положення згаданих законів не поширюються на суб’єктів (фізичних осіб), які здійснюють діяльність у сфері електронної комерції без статусу юридичної особи або ФОП, наприклад, це популярна мережа Instagram, або дошки оголошень типу OLX. Тому споживачі, здійснюючи придбання товарів на подібних сайтах, мають завчасно розуміти всі ризики, які можуть виникати у зв’язку з цим. Вирішення проблемних питань у цивільних правовідносинах, які виникають між фізичними особами, одна з яких продає товар, а інша його купує, не належить до повноважень Держпродспоживслужби.

Отже, для можливості здійснення досудового захисту прав споживача в разі їх порушення, купуйте товар у продавців, які є зареєстрованими суб’єктами господарювання – мають статус юридичної особи або фізичної особи – підприємця.

Третім проблемним питанням, яке може стати на заваді реалізації споживачем своїх прав у сфері електронної комерції, є неотримання разом із купованою продукцією розрахункового документу встановленої форми або електронного розрахункового документу, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону №675 покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

Згідно з пунктом 11 статті 8 Закону №1023 вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Під час продажу товару продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти. Розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).

Отже, Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області застерігає, що отримання споживачем товару без розрахункового документа, що підтверджує факт його купівлі, призводить до виникнення ситуації, за якої продавцем товару може бути на законних підставах відмовлено покупцю в реалізації його законних прав споживача.

Четвертим проблемним питанням постає правильність приймання товару споживачем під час його отримання у відділеннях операторів поштового зв’язку або інших наявних у містах точках видачі товару, належних до мережі деяких великих інтернет-магазинів. Належним чином прийнятий товар у поштового оператора (точці видачі) є запорукою уникнення від «сюрпризів» при розпакуванні посилки вдома, зокрема, отримання товару, який не відповідає параметрам замовлення, пошкодженого товару, некомплектного товару, тощо.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 17 Закону №1023 споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється).

Згідно з пунктом 107 «Правил надання послуг поштового зв’язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, під час видачі поштових відправлень з оголошеною цінністю, дрібних пакетів, посилок, мішків “М” працівник поштового зв’язку перевіряє їх масу. За бажанням одержувача такі відправлення можуть розкриватися в його присутності в об’єкті поштового зв’язку.

Частиною 1 статті 6 Закону №1023 передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Частина 1 статті 675 Цивільного Кодексу України визначає, що товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Відповідно до частини 1 статті 689 ЦК України покупець зобов’язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону №1023 споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Продавець повинен повернути споживачу сплачені за повернутий товар гроші протягом 30-ти днів. Згідно з частиною 9 статті 12 Закону №1023 якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Отже, будьте пильними, не покладайтесь тільки «на вдачу», забираючи посилку із товаром нерозпакованою. Приймайте товар у поштового оператора або точці видачі належним чином. В разі невідповідності товару параметрам замовлення відмовляйтесь від його отримання, навіть якщо вартість товару Вами вже сплачена продавцю та повідомте продавця про розірвання договору купівлі – продажу.