Словник інклюзивності: Як правильно говорити про порушення сприйняття кольору

Коректна термінологія є важливою складовою культури спілкування. Часто слова, які колись були суто медичними термінами, з часом змінюють своє значення в суспільстві, стаючи образливими ярликами. Важливо відстежувати ці зміни та використовувати мову, яка не стигматизує.

Розглянемо це на прикладі термінології щодо особливостей сприйняття кольору.

Який термін є застарілим та некоректним? У побутовому спілкуванні та медіа досі широко використовується слово «дальтонік».

Чому слово «дальтонік» є проблематичним? Цей термін, що походить від імені вченого Джона Дальтона, з часом набув виразного зневажливого забарвлення. Він перестав бути просто описом стану і перетворився на ярлик.

Сьогодні слово «дальтонік» часто вживається не за призначенням — так можуть зневажливо назвати людину, яка не має медичного діагнозу, а просто переплутала кольори, замислилася чи помилилася. Використання медичних термінів як образ чи насмішок є неприпустимим у цивілізованому суспільстві.

Як говорити правильно? Дотримуючись принципу «person-first language» (людина на першому місці), ми маємо використовувати точні й нейтральні визначення, які описують стан, а не таврують особистість.

Єдиним коректним терміном у цьому випадку є «людина з порушенням сприйняття кольору».

Таке формулювання є поважним, об’єктивним і ставить на перше місце людину, а її особливість згадує лише за потреби.