Словник інклюзивності: Як правильно говорити про альтернативні засоби комунікації

Коректна термінологія є важливою частиною створення інклюзивного суспільства. Те, як ми говоримо про людей, формує наше ставлення до них. Важливо відмовлятися від застарілих слів, які можуть стигматизувати або ображати.

Сьогодні ми розглянемо термінологію щодо людей, які для спілкування використовують не усне мовлення, а інші засоби.

Який термін є застарілим та некоректним? До списку небажаних слів належить слово «німий».

Чому слово «німий» є проблематичним? Використання цього терміна є фундаментальною помилкою, оскільки воно фокусується на тому, чого людина нібито «не може» (говорити голосом), і ігнорує те, що вона успішно робить — спілкується.

Якщо людина користується жестовою мовою, спеціальними картками, комунікативними рамками чи цифровими застосунками, вона повноцінно доносить свої думки, почуття та інформацію до оточення. Тому називати її «німою» — означає заперечувати сам факт комунікації.

Крім того, слово «німий» несе в собі негативне метафоричне навантаження, часто асоціюючись із пасивністю, неможливістю висловитися або навіть інтелектуальною обмеженістю (що є абсолютно хибним стереотипом).

Як говорити правильно? Дотримуючись принципів етики та поваги (person-first language), слід використовувати терміни, які описують спосіб взаємодії людини зі світом.

Єдиним коректним і точним формулюванням є: «людина, яка спілкується за допомогою альтернативних засобів комунікації».

За потреби можна уточнити спосіб комунікації, наприклад: «людина, яка спілкується жестовою мовою» або «людина, яка використовує картки для комунікації».

Використання правильних слів допомагає нам бачити насамперед людину та її можливості.