СКЛАДОВІ ПЛАНОВОГО ПРИБУТКУ В СТРУКТУРІ ТАРИФУ

Урядом 10 червня 2020 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 467 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення» згідно з якою зазначені зміни, зокрема, стосуються:

– особливостей визначення обсягу витрат, пов’язаних з використанням енергоносіїв, під час формування тарифів;

– особливостей перерахунку (за підсумками опалювального сезону) вартості теплової енергії та комунальних послуг у зв’язку зі зміною ціни природного газу та електроенергії;

– можливості врахування в тарифі на теплову енергію і комунальні послуги обігових коштів за рахунок планованого прибутку в обсязі, що не перевищує 2% від повної планової собівартості теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення відповідно.

Суттєвою зміною до порядку є обов’язок суб’єкта господарювання відображати у структурі тарифу складові планованого прибутку.

Так, зокрема, відповідно до п.16  Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 467 від 10.06.2020, «…до тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення включається планований прибуток.

Планований прибуток визначається як сума коштів, що додається до суми повної планованої собівартості і спрямовується на здійснення заходів інвестиційної програми, погашення основної суми запозичень (кредитів/позик) та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження ліцензованої діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу, а також відшкодування витрат з податку на прибуток та забезпечення обігових коштів.

Планований прибуток може включати обігові коштів у розмірі, що не перевищує 2 відсотків повної планової собівартості централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без урахування витрат на відшкодування втрат).

Ліцензіати та уповноваженні органи зобов’язані у структурі тарифів відображати складові планованого прибутку.

За рахунок планованого прибутку насамперед фінансується інвестиційна складова, обов’язковість якої передбачено Законом України “Про ціни і ціноутворення”.

Планування складової частини прибутку, що передбачається для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційна складова), провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої уповноваженими органами в установленому порядку».

Такий підхід зобов’язує суб’єкта господарювання обґрунтовувати розмір прибутку та цілі його використання. Також, дозволить за рахунок частини прибутку частково вирішити основні проблеми галузі водозабезпечення населення, серед яких: зношеність та аварійність мереж, значні втрати в мережах.

Економічно обґрунтовані тарифи повинні покривати соціальну і граничну вартість водопостачання, тобто враховувати такі фактори, як утримання мереж водопостачання, їх ремонт та будівництво, зменшення течі води.

Інвестиційна програма передбачає обґрунтування придбання робіт, товарів та послуг, спрямованих на оновлення основних фондів, підвищення ефективності виробництва, забезпечення обліку природних та енергетичних ресурсів, обсягів реалізації послуг, оптимізацію технологічних витрат та втрат води, підвищення якості надання послуг, рівня організації виробництва тощо, які впливають на складові тарифу. Інвестиційна програма розробляється з метою цільового використання прибутку. «Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення» затверджено постановою НКРЕКП від 14.09.2017 № 1131

Як свідчать перевірки, суб’єкти господарювання при формуванні тарифів, а органи місцевого самоврядування при їх встановленні включають до складу тарифів прибуток (рентабельність) без будь якого розрахунку, обґрунтування  та мети використання. Отриманий прибуток фактично направляється  на поповнення обігових коштів суб’єкта господарювання, який їх використовує на свій розсуд – оплати праці, поточний ремонт, купівлю запчастин тощо.

Оскільки законодавство вимагає щоб тариф був економічно обґрунтованим, то у разі включення до тарифів економічно обґрунтованої собівартості та прибутку при відсутності розрахунку його складових, зокрема, інвестиційної програми, до суб’єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарській санкції.