Сказ та його профілактика

Ніхто не застрахований від укусів тварин. Але варто пам’ятати, що укус тварини — це рана з надзвичайно високою ймовірністю інфікування, такими смертельно – небезпечними хворобам, як сказ та правець. Від правильно та своєчасно наданої першої допомоги може залежати не тільки здоров’я, але й життя постраждалого.

Під час війни зріс ризик захворіти на сказ, і причин тому одразу кілька: збільшилася кількість безпритульних тварин; неможливість проводити пероральну вакцинацію з повітря; зростання числа тварин у зоні бойових дій; міграція диких тварин на нові, часто для них незвідані території; відсутність контролю за правилами утримання, вакцинації сільськогосподарських та домашніх тварин.

Сказ – це гостре інфекційне захворювання тварин і людей, збудником якого є вірус, який стрімко вражає центральну нервову систему. Лікування від сказу не існує, летальність  після появи симптомів – 100%.

Джерелом захворювання є хвора тварина, зі слиною якої виділяється вірус.  Зараження сказом відбувається через пошкоджені шкірні покрови або слизові оболонки під час укусу або при ослиненні.

У людини інкубаційний період, як правило, триває від 1 до 3 місяців, але тривалість може варюватися від 1 тижня до 1 року, залежно від низки факторів: місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя, шию та голову); кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого (діти вразливіщі за дорослих).

Для попередження зараження на сказ необхідно:

  •  регулярно вакцинувати свійських та домашніх тварин, дотримуватися правил їх утримання;
  • встановити  контроль за домашніми тваринами (не дозволяйте їм бродити на вулиці без нагляду. Це знижує ризик контактів з інфікованими тваринами);
  • реагуйте на укуси (якщо ваша тварина була укушена іншою твариною, зверніться до ветеринара, навіть якщо вона була щеплена проти сказу);
  • при клінічних ознаках захворювання домашніх улюбленців негайно звернутись до ветеринарної установи;
  • уникати контактів з  безпритульними, невідомими або хворими тваринами, особливо якщо вони поводяться агресивно та неадекватно;
  • стерегтися  диких тварин, особливо які не бояться самі до вас підійти. Поява диких тварин у денний час в населених пунктах або на господарських об’єктах – це неадекватна поведінка, що може бути одним із проявів захворювання на сказ;
  • мати обізнаність про захворювання та його прояви (симптоми);
  • проводити профілактичну імунізацію (пре-експозиційну імунізацію) людям, які знаходяться в групі ризику (ветеринари, мисливці, військові, мандрівники і т.д).

Алгоритм дій при укусах тварин:

  • переконатися у відсутності небезпеки;
  • при укусах диких або безпритульних тварин – запам’ятати вид тварини, при можливості сфотографувати, домашніх тварин – спробувати ізолювати;
  • якщо рана без кровотечі – промити рану мильним розчином, края рани обробити антисептичними засобами та накласти чисту, стерильну пов’язку;
  • за наявністю кровотечі – потрібно зупинити її, притиснувши рану чистою, стерильною марлевою серветкою (бинтом);
  • невідкладно викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги або самостійно звернутись до закладу медичної допомоги;
  • розпочати курс щеплень проти сказу (антирабічною вакциною) та правця, якщо такий був призначений лікарем;
  • сприяти проведенню 10-денного ветеринарного нагляду за твариною, що нанесла укус, якщо вона жива і відома;
  • самовільно не припиняти та не змінювати лікування.

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області наголошує, що найкращий спосіб боротьби зі сказом – це профілактика!