Лакофарбовими матеріалами (ЛКМ) називаються фарби, лаки, емалі, ґрунтовки й шпаклівки. Вони призначені для утворення лакофарбових покриттів на поверхнях предметів з метою додання їм захисних, декоративних і спеціальних властивостей.
У період приблизно між 3000 і 600 р. до н.е. єгиптяни значно розвинули мистецтво приготування фарб, розробивши більш широку колірну гаму пігментів – синій і зелений кольори: лазурит, азурит, малахіт. У той же період почали застосовувати червону й жовту охри, лампову сажу й білий пігментний гіпс. У якості плівкоутворювачів використовували природні смоли, розплави воску. Як свідчать історики, греки й римляни в цей період вже знали, що лакофарбові матеріали можуть виконувати не тільки декоративні функції, але й захисні й з метою створення таких сполук використовували лаки на основі масел, що висихають.
До кінця XVIII с. попит на фарби всіх типів зріс настільки , що стало економічно вигідно організовувати виробництво лаків і фарб. Прискорення науково-технічного прогресу, починаючи із зазначеного періоду й у теперішній час вплинуло на лакофарбову індустрію.
Сьогодні неможливо представити будівництво без лакофарбових матеріалів, які забезпечують: санітарно-гігієнічні норми ; задоволення естетичних вимог; захист поверхні будівельних конструкцій з металу, бетону, каменю, дерева від корозії.
На етикетках упакувань ЛКМ утримується необхідна інформація про вид, склад, призначення й застосуванні цих матеріалів.
Насамперед потрібно знати, які види лакофарбових матеріалів існують і який склад у того або іншого виду. По своєму складу ЛКМ – це складні речовини, що представляють собою механічну суміш декількох складових частин, або компонентів. Основним компонентом ЛКМ є плівкоутворювач або плівкоутворювальна (сполучне) речовина, що, висихаючи, утворює на пофарбованій поверхні міцну, добре зчеплену з нею плівку.
Крім основних компонентів, про які йшла мова вище, до складу ЛКМ можуть входити додаткові – отверджувачі, пластифікатори й інші.
За видами лакофарбові матеріали ділять на лаки, емалі, фарби, порошкові фарби, ґрунтовки і шпаклівки.
Для безпеки життя здоров’я споживачів та навколишнього природного середовища в України Постановою Кабінету міністрів України від 28 квітня 2021р. № 432 було затверджено Технічний регламент обмеження використання свинцю у лакофарбових матеріалах і сировинних компонентах.
Цей Технічний регламент установлює вимоги щодо обмеження використання свинцю, зокрема його сполук, у лакофарбових матеріалах і сировинних компонентах незалежно від їх призначення та застосування з метою забезпечення охорони здоров’я людини і захисту навколишнього природного середовища.
Дія цього Технічного регламенту поширюється на лакофарбові матеріали і сировинні компоненти (пігменти, пігментні концентрати на їх основі та допоміжні речовини), що можуть використовуватися для виробництва лакофарбових матеріалів із вмістом свинцю.
Дія цього Технічного регламенту не поширюється на інші вимоги, зокрема щодо маркування, які визначені законодавством для захисту здоров’я споживачів, робітників та їх робочого середовища.
Граничне значення вмісту свинцю у нелеткій частині лакофарбового матеріалу, зокрема сировинних компонентів (тобто його частка від загальної ваги сухої плівки (покриття), не повинно перевищувати 90 мг/кг.
Для контролю за дотриманням граничного значення вмісту свинцю у лакофарбовому матеріалі та сировинних компонентах повинні використовуватися стандарти та аналітичний метод, наведені у додатку 2 технічного регламенту.
Введення в обіг продукції, на яку поширюється дія цього Технічного регламенту, здійснюється суб’єктами господарювання, якщо в такій продукції вміст свинцю не перевищує його граничного значення,
Введення в обіг лакофарбових матеріалів та/або сировинних компонентів із вмістом свинцю суб’єктом господарювання здійснюється за умови наявності маркування “НЕБЕЗПЕЧНО: містить свинець. Не застосовувати на поверхнях, доступних дітям чи вагітним жінкам!”.
Постачальники сировини для виробництва лакофарбових матеріалів зобов’язані надавати виробникам паспорти безпеки з вичерпною інформацією щодо вмісту небезпечних речовин (зокрема сполук свинцю) і несуть відповідальність згідно з вимогами законодавства у випадку надання недостовірної інформації.
Знак відповідності технічним регламентам застосовується згідно із загальними принципами маркування таким знаком, установленими Законом України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”.
Знак відповідності технічним регламентам наноситься на лакофарбовий матеріал і сировинний компонент таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим, знак відповідності технічним регламентам наноситься на пакування та зазначається у супровідних документах.
На запит органу державного ринкового нагляду суб’єкти господарювання надають йому інформацію та документацію (у паперовій або електронній формі), необхідну для демонстрування відповідності лакофарбового матеріалу і сировинного компонента вимогам цього Технічного регламенту (наприклад, протоколи випробування або паспорти безпеки лакофарбового матеріалу і сировинного компонента), протягом п’яти років з дати виробництва продукції, введеної в обіг після набрання чинності цим Технічним регламентом. На вимогу органу державного ринкового нагляду суб’єкти господарювання співпрацюють з ним стосовно будь-яких заходів, які вживаються для усунення ризиків, що становить введений ними в обіг лакофарбовий матеріал та/або сировинний компонент із вмістом свинцю.
Обмежувальні (коригувальні) заходи в разі неналежного застосування маркування вживаються згідно Закону України « Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».