ПУБЛІЧНА ОФЕРТА, ПУБЛІЧНИЙ ДОГОВІР, ДОГОВІР ПРИЄДНАННЯ

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 із змінами (далі – Закон №1023) Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Законодавство про захист прав споживачів та електронну комерцію вимагає врегулювання правовідносин суб’єкта господарювання, який продає товари/ надає послуги/ виконує роботи, зі своїми покупцями. Щоб не підписувати договір з кожним покупцем окремо, існує публічна оферта.

Публічна оферта – це письмова пропозиція невизначеному колу осіб укласти договір, на передбачених в ній умовах, з будь-якою особою, яка беззастережно приймає таку пропозицію. Простіше кажучи, це звернення продавця до покупців з пропозицією купити який-небудь товар або послугу на визначених продавцем умовах. Умови договору завжди однакові для всіх приймаючих сторін. Найпростішим прикладом публічної оферти є пропонування продавцем продукції на веб-сайті або на прилавку магазину. При цьому необхідно відрізняти публічну оферту від самого договору.
Оферта – це всього лиш пропозиція укласти договір, і поки вона не прийнята, укладеного договору не існує. З моменту прийняття (акцепту) оферти між сторонами (продавцем та споживачем) виникає договір.

Покупець (споживач) зробивши необхідні дії для прийняття пропозиції, наприклад, заповнивши форму замовлення на сайті інтернет-магазину або оплативши товар, тим самим погоджується з умовами оферти і тим самим укладає договір. Після того як договір укладено, споживач має право вимагати від оферента виконання договірних зобов’язань.

Питання публічного договору та порядок його укладання визначає стаття 633 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Тобто, Публічний договір регулює правовідносини підприємця, який пропонує товари/послуги/роботи та споживачів, які бажають скористатися пропозицією такого підприємця. Публічний договір розміщується на сайті компанії та надає можливість встановити права та обов’язки сторін, врегулювати аспекти відповідальності, описати умови та правила надання послуг, виконання робіт чи здійснення купівлі-продажу товарів, тощо.

З Публічного договору споживач отримує інформацію про особу, яка продає йому продукцію, щоб мати змогу заявити вимоги до такої особи у випадку порушення прав та отримати відповідний захист.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). При цьому не допускається встановлення будь-яких переваг чи обмежень певним споживачам.

Найбільш поширеними сферами, в яких має укладатися публічний договір, є:

• роздрібна торгівля;
• електронна комерція, наприклад торгівля через інтернет-магазини;
• інформаційні послуги, зокрема доступ до інформаційних систем та баз даних законодавства, навчальних матеріалів, курсів, семінарів, тощо;
• транспортні перевезення (в першу чергу, пасажирські);
• послуги зв’язку (мобільний зв’язок, телефонний зв’язок, поштовий зв’язок);
• медичне обслуговування;
• готельне обслуговування, інші послуги з поселення;
• послуги банківського обслуговування та інші фінансово-посередницькі послуги, як-то страхові;
• комунальні послуги.

Законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо форми публічного договору. Він може бути письмовим, усним і навіть електронним. З назви договору («Публічний») очевидним є те, що він має бути розміщений так, щоб споживач міг безперешкодно з ним ознайомитись. Наприклад, він може бути оприлюднений за допомогою:

• реклами в засобах масової інформації;
• мережі Інтернет;
• розміщення на видному та доступному місці в торгівельній залі магазину;
• комерційного повідомлення в мережі телекомунікаційного зв’язку, тощо.

Цей перелік не є вичерпним. При цьому інформація, зазначена в Публічному договорі, має бути викладена для споживачів у простій та зрозумілій формі.

Приєднання до умов договору споживачем здійснюється через згоду покупця придбати товар, роботу, послугу. Факт оплати покупцем (або замовлення) товару, роботи, послуги і є посвідченням його згоди і приєднання до умов публічного договору. Наприклад, оплачуючи проїзд в громадському транспорті покупець приєднується до публічного договору перевізника, натискаючи кнопку «придбати» в Інтернет-магазині, покупець приєднується до публічного договору продавця продукції, який використовує Інтернет-магазин, як торговий майданчик представлення товару, тощо.

Слід зазначити, що наявність публічного договору може обов’язково вимагатися законодавством за умов монопольного становища продавця на ринку. Наприклад, таке явище поширене у сфері комунальних послуг, коли послугу можна отримати тільки у одного продавця. Деякі сфери бізнесу передбачають обов’язкове підписання письмових варіантів публічного договору,  наприклад, у сфері надання банківських послуг.

У сфері комунальних послуг, які надаються монополістами, вважається, що публічний договір між споживачем та виконавцем послуг фактично діє за замовчанням, якщо споживач офіційно (письмово) не відмовився від таких послуг. Споживач при цьому може й не мати паперового примірника договору – його, як правило, розміщують на сайті або в приміщенні для прийому споживачів комунального підприємства.

Публічний договір може визначати й більш формалізований спосіб приєднання до його умов – це укладання Договору приєднання.

Відповідно до статті 634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Останнім часом, у зв’язку із змінами в законодавстві Договори приєднання запроваджені для споживачів у сферах електро- та газопостачання, постачання теплової енергії.

Так, фактом приєднання споживача до умов Публічного договору (акцептування договору) монопольних компаній – надавачів комунальних послуг є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, споживання послуги тощо.

Отже, не ігноруємо наявність Публічного договору на сайті суб’єкта господарювання – продавця продукції (товарів, робіт, послуг), придбання якої Вас цікавить. Оцінюємо умови Публічного договору, їх прийнятність для Вас, як майбутнього покупця продукції, оцінюємо всі ризики акцепту (беззастережного прийняття умов) такого договору і тільки після цього приєднуємось до Публічного договору, шляхом вчинення певних дій, як-то здійсненням оплати продукції, натисканням кнопки «Погоджуюсь» на сайті продавця, введенням коду ідентифікації, тощо.

Своєчасна відмова від приєднання до Публічного договору, який Вас не влаштовує з будь-яких причин, заощадить Ваш час і нерви, ніж наступне розірвання укладеного Публічного договору в судовому порядку. Нагадаємо, що розірвання публічного договору відбувається на загальних підставах, визначених законодавством. За загальним правилом, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.