Про управління

Державний контроль у сфері фітосанітарії

Фітосанітарна безпека будь-якої держави означає захищеність її території від ризиків, які виникають в разі проникнення, розповсюдження та масового розмноження шкідників, хвороб рослин та бур`янів. Останні, становлять реальну небезпеку і за досить короткий термін можуть завдавати значних економічних збитків. Відомо, що внаслідок діяльності шкідливих організмів національні сільгоспвиробники втрачають щорічно понад 30% валових зборів урожаю.

Попередження проникнення та розповсюдження на території нашої держави регульованих шкідливих організмів, локалізація і ліквідація їх вогнищ, створення системи управління фітосанітарними ризиками, запровадження карантинних режимів, організація захисту рослин при вирощуванні сільськогосподарських культур – це ї є основи успішної реалізації питань щодо фітосанітарної безпеки України.

В основу діяльності Держпродспоживслужби України у сфері фітосанітарії входить:

– охорона території країни від занесення або самостійного проникнення регульованих шкідливих організмів;

– виявлення, локалізація і ліквідація регульованих шкідливих організмів;

– запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів з карантинних зон в регіони України, де вони відсутні;

– виконання міжнародних обов’язків України, двосторонніх угод з карантину і захисту рослин, вимог договорів (контрактів);

– здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням фітосанітарних заходів при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні рослин і рослинної продукції;

– захист споживачів від придбання рослин і рослинної продукції, які заражені шкідниками, хворобами та бур’янами, у тому числі імпортного походження, що можуть завдати значних збитків народному господарству та навколишньому середовищу України.

– проведення фітосанітарного моніторингу в країні за двома рівнями (перший – виявлення шкідників і хвороб у конкретному регіоні чи країні в цілому проводиться для сезонного захисту посівів, другий – визначення у господарстві фактичного розвитку й поширення небезпечних організмів);

– складання щодекадно за результатами обстежень інформаційних повідомлень та рекомендацій щодо захисту посівів;

– складання довгострокових (річних) та короткострокових (місячних) прогнозів розвитку та поширення шкідливих організмів в країні, за якими визначають обсяги проведення захисних заходів та потреби засобів захисту рослин;

– проведення державного моніторингу вмісту в сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження залишків пестицидів, агрохімікатів та важких металів;

– контроль за дотриманням технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, регламентів зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин;

– екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів;

– контроль за збереженням корисної флори і фауни;

– недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.