Відповідно до ст. 17 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» та у відповідності з ч. 4 ст. 10 «Закону про комерційний облік теплової енергії», розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії повинно здійснюватися згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг зі змінами (далі – Методика).
Ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будинку послуг, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла комерційного обліку або розрахунково у разі його відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Розглянемо такі поняття, як:
- обсяг теплової енергії витрачений на загальнобудинкові потреби – витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
- допоміжні приміщення – це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- місця загального користування (далі – МЗК) – це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо);
- окремі приміщення з транзитними мережами опалення – окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень.
Згідно п. 8 р. IV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку:
– для 1-5 будівлі/будинку – 25 %;
– для 6-10 поверхової будівлі/будинку – 20 %;
– для будівлі/будинку вище 10 поверхів – 15 %;
– для будівель/будинків комбінованої поверховості – відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату:
– за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону згідно з тарифом;
– за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Згідно п. 11 ст. 1 розділу 1 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування – платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги для відшкодування витрат, пов’язаних із: – укладанням договору, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг з постачання теплової енергії між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги з постачання теплової енергії, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку теплової енергії, іншими функціями, пов’язаними із обслуговуванням абонентів.
Також, п. 11 розділу IV Методики, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені відповідно до проекту житлового будинку виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.
Додатково зазначимо, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід’ємною частиною. Адже, за рахунок тепловиділень від розподільчих трубопроводів, які розташовані в місцях загального користування будинку, створюються сприятливі умови для нормального функціонування мереж.