Джерела нецентралізованого господарсько–питного водопостачання, правила розміщення та експлуатації

На території Миколаївській області наявна де яка кількість населених пунктів де відсутнє централізоване водопостачання і в якості джерел питного водопостачання використовуються так названі нецентралізовані джерела: громадські чи індивідуальні криниці (шахтні або трубчасті колодязі), каптажі.
Найбільш поширені шахтні колодязі. Це інженерні споруди, що використовують для прийняття невеликої кількості води від безнапірних водоносних шарів, а саме, для забору ґрунтових вод, які залягають на невеликій глибині (не більше 20 м).
Каптаж джерела – це інженерна водозабірна споруда, призначена для збирання  джерельної води в місцях її довільного виходу на поверхню, таких джерел в межах Миколаївської області одиниці. Найчастіше каптажі обладнуються у місці виходу на поверхню землі джерельних вод.      Враховуючи, що шахтні колодязі забирають ґрунтові води, які недостатньо захищені шарами вище лежачих геологічних порід, має місце висока вірогідність забруднення води як мікробіологічними збудниками, так і різними хімічними сполуками. З огляду на зазначене, при виборі місця розміщення колодязя, як джерела питного водопостачання, необхідно дотримуватися правил, які читко прописані в державних санітарних правилах: ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»
Насамперед:

  • ше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.
  • Місця влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50м (для індивідуальних колодязів не мен
  • Територію поблизу колодязя, каптажу джерела чи бювету треба утримувати в чистоті та організовувати відведення поверхневого стоку. У радіусі 50м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.
  • Забороняється влаштовувати бювети, колодязі та каптажі джерел у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях.

Також необхідно дотримуватися санітарних правил при влаштуванні шахтних колодязів:

  1. Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод).
  2. Влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним залізобетоном, бетонними або залізобетонними кільцями, а за їх відсутності керамікою, цеглою, каменем або деревом. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин.
  3. Каміння для влаштування стінок колодязя повинно бути з міцних стійких порід та укладатись на цементний розчин.
  4. У разі використання дерев’яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше ніж 0,25м, прямі, без глибоких шпарин і червоточин, не уражені грибком, витримані (заготовлені не менше ніж за 5- 6 місяців до їх використання). При цьому перевагу необхідно надавати таким породам дерева, як модрина, вільха, в’яз чи берест, але можна застосовувати також дуб і сосну (дуб та сосна ) з початку експлуатації можуть надавати воді присмак та запах). Вінця надводної частини зрубу можна робити з колод або брусів сосни або ялини.
  5. Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр для кращого його розкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці необхідно розширити зруб колодязя у нижній частині.
  6. У разі влаштування колодязя в галькових, гравелистих ґрунтах або у скельних породах, що обвалюються, дно колодязя не закріплюють, а у стінках водоприймальної частини передбачаються створи діаметром 15-30мм, розташовані у шахматному порядку через 0,2-0,3м (дірчатий фільтр) для надходження води в колодязь. У разі влаштування колодязя у піщаних ґрунтах на його дні влаштовують зворотний піщаногравійний фільтр.
  7. Для опущення в колодязь людини з метою його чистки та ремонту в стінки колодязя необхідно вставити металеві скоби.
  8. Наземна частина колодязя (оголовок), призначена для захисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором, влаштовується не менш як на 0,8м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.
  9. Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим “журавлем” з відром для загального користування. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2м) з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя).
  10. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити “замок” із замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2м і шириною 1м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2м на основі з щебеню товщиною 15-20см та з ухилом від колодязя.

В цілях запобігання забрудненню води в колодязі та виникненню, пов’язаних з цим інфекційних захворювань, не менш важливе дотримання правил експлуатації колодязів. А саме:

  •  територія поблизу криниці повинна утримуватись в чистоті, вода відводитись, лід зколюватись;
  • не дозволяється підйом води відрами, які приносяться населенням, черпати воду з громадського відра принесеними з дому ковшами, тобто повинно бути відро загального користування;
  • не рідше одного разу на рік повинна проводитись чистка криниці. Чистка проводиться за рахунок того органу, на балансі якого знаходиться криниця;
  • після кожного ремонту і чистки повинна проводитись дезінфекція із залученням фахівців спеціалізованих підприємств та установ;
  • необхідно проводити регулярне очищення не менше 2-х разів на рік (весною та восени), а також за результатами лабораторних досліджень;
  • криниці з непридатною для пиття водою, а також ті, які не використовуються населенням для поливу або пожежних потреб, повинні бути ліквідовані;
  • керівники господарюючого органу, на балансі якого знаходиться криниця, повинні закріпити відповідальну особу за утриманням криниці в належному санітарно-технічному стані, прилеглої території.
  • На кожний колодязь чи каптажу джерела в обовязковому порядку повинен бути оформлений Санітарний паспорт .