“Конституція – шлях до утвердження української державності”

До Держпродспоживслужби надійшло інформаційне повідомлення системи RASFF № 2021.2966-fup7.

Відповідно до повідомлення, виявлено несанкціоновану речовину – етиленоксид (32.5 mg/kg – ppm) в харчовій добавці (Locust Bean Gum), що експортувалась з Туреччини (постачальник: Cargill Tarim Ve Gida Sanayi Ticaret AS, Atasehir/Istanbul) до України (отримувач: ТОВ «Тетра Пак»).

28 червня 1996 року, 25 років тому,  Верховна Рада України прийняла нову Конституцію – Конституцію незалежної України. Цій доленосній події передували 6 років наполегливої і важкої праці, консультацій, криз і домовленостей. Схвалення Основного Закону стало точкою відліку нової епохи в історії нашої держави, що забезпечило стабілізацію суспільно-політичної ситуації в країні. У ній є  взаємопов’язані норми юридичного та політичного характеру, що регулюють найважливіші відносини: права і свободи людини та подальший розвиток держави. Конституція остаточно закріпила правові основи нашої держави, її суверенітет і територіальну цілісність.

Саме слово «конституція» латинського походження як значна частина слів, пов’язаних зі сферою державного управління. У стародавньому Римі це слово позначало акти імператора, які слід було неухильно виконувати. Крім юридичного значення це слово може позначати будову, фізіологічні та анатомічні особливості живого організму.

Перша Конституція в історії України датується 5 (16) квітня 1710р., коли гетьман у вигнанні, перший лідер української політичної еміграції Пилип Орлик склав документ під назвою «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» в місті Бендери (нині це територія Республіки Молдова) з такою декларацією: «Україна по обидва боки Дніпра має бути на віки вічні вільної від чужого панування». Вона вважається також однією із перших конституцій у світі! Адже конституцію США було схвалено лише 1787р., конституцію Франції та Польщі – 1791р., конституцію Португалії – 1822р., конституцію Австрійської імперії та Австро-Угорської монархії – 1848р.

Українська Конституція була складена давньоукраїнською мовою та латиною. Латиномовна копія Конституції Пилипа Орлика ХVIII ст. зберігається в Національному архіві Швеції, україномовна – у Російському державному архіві. Хода конституційних ідей була логічним наслідком розвитку національних вимог українців – від культурної і політичної автономії в складі федерації до вимоги самостійності. І лише через більш ніж два століття, 29 квітня 1918р., Центральна Рада як демократичний парламент Української Народної Республіки прийняла нову Конституцію сучасного типу. В державі встановлювалася парламентська республіка, гарантувалися основні права людини, вводилися демократичні принципи національного співіснування. Але діяла вона буквально кілька годин – в той же день Київ був окупований німцями, і до влади прийшов уряд гетьмана Павла Скоропадського.

Після встановлення в Україні радянської влади, 10 березня 1919р. ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад прийняв Конституцію Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), яка проголосила диктатуру трудящих і експлуатованих мас над капіталістами і поміщиками. Друга Конституція УРСР була прийнята 15 травня 1929 р. Вона встановлювала повновладдя трудящих, скасовувала приватну власність, заявляла про входження в СРСР, закріплювала принцип верховенства загальносоюзних органів і загальносоюзного законодавства, що перетворювало проголошений суверенітет в політичний міф.  Чергова Конституція УРСР (30 січня 1937 р.) було розроблено в повній відповідності до Конституції Радянського Союзу. За цим же принципом була побудована і Конституція УРСР, прийнята Верховною Радою республіки 20 квітня 1978 р. Отже, всі чотири радянські конституції України не відповідали українській традиції конституціоналізму, і лише здобуття Україною незалежності дало новий поштовх розвитку конституційного процесу в Україні. Він пішов, перш за все, шляхом не винаходу чогось принципово нового, а вибору таких положень з світового досвіду, які найбільш повно відповідали б умовам української дійсності, а також політичним орієнтирам української еліти. У цьому процесі взяли участь різні політичні партії, кожна з яких запропонувала свій варіант Основного Закону. Спроби прийняти Конституцію в Україні робилися з перших років проголошення незалежності.

Прийняття Конституції України. 1996 р.

    Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі всю ніч із 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні, після чого Основний Закон був остаточно затверджений.

Конституція України ухвалена і введена в дію Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Складається з преамбули та 14 розділів.

Тексту Конституції передує Преамбула, в якій Верховна Рада України оголошує, що від імені українського народу – громадян України всіх національностей, «…усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням…» приймає цю Конституцію – Основний Закон України. Згідно з Конституцією, Україна проголошена демократичною, соціальною і правовою державою. За формою державного устрою – унітарною, за формою державного правління – президентсько-парламентською, де президент є главою держави, а Кабінет Міністрів – вищим органом у системі органів виконавчої влади. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Система місцевого самоврядування поєднує елементи громадянської та державницької концепцій, тобто інститутами місцевого самоврядування визнано не лише сільські, селищні, міські Ради та їх виконавчі органи, а й районні та обласні Ради. Суттєвою ознакою демократичного характеру української Конституції є визнання її норм нормами прямої дії. Це означає, що гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Історичне значення прийняття Конституції 1996 р.

  • Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України; вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу. Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність;
  • з прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей – усе те, що формує політико-економічну систему;
  • створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов’язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості;
  • прийняття Конституції внесла стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши права й обов’язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій;
  • прийняття демократичної за своїм характером Конституції зміцнило міжнародний авторитет молодої держави.

У разі виявлення вищезазначеної продукції в обігу, просимо негайно інформувати  Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області за адресою: пр-кт. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003, т/факс 24-00-23 та e-mail: dpssmykolayiv@dpssmk.gov.uaviddilbhp@dpssmk.gov.ua .