ЄРСИНІОЗИ (YERSINIOSIS)

До єрсиніозів належить 2 зоонозні інфекції — псевдотуберкульоз і кишковий єрсиніоз, що супроводжуються бактеріемією з інтоксикацією та ознаками переважного ураження травного каналу, печінки, опорно-рухового апарату, шкіри.

Збудником псевдотуберкульозу є Y. pseudotuberculosis, кишкового єрсиніозу — Y. enterocolitica.

Епідеміологія. Джерела інфекції — гризуни (полівки, миші, щурі, зайці, кролики), а також коти, собаки, рогата худоба, свині, птахи (кури, індики, голуби), прісноводні риби, які заражаються один від одного в основному аліментарним шляхом. Важливою умовою підтримання епізоотичного процесу є здатність єрсиній до сапрофітного існування, що можна пояснити їх психрофільністю і високою стійкістю у зовнішньому середовищі. Єрсинії не тільки зберігаються довго, а й розмножуються в холодильних камерах і в складських приміщеннях. Людина заражується найчастіше при вживанні інфікованих харчових продуктів (овочів, коренеплодів, фруктів, молока, м’яса тощо), які не пройшли термічної обробки. Водний шлях зараження має другорядне значення.

Єрсиніози реєструються на всіх територіях.

Псевдотуберкульоз має зимово-весняну сезонність, а кишковий єрсиніоз — осінньо-зимову. Відмічається чітке зростання захворюваності в багатьох країнах. Поряд зі спорадичними захворюваннями частіше виникають спалахи єрсиніозів у сім’ях та організованих колективах.

Клініка. Інкубаційний період може тривати від 2-3 до 18 днів, при псевдотуберкульозі — 7-10 днів, при кишковому єрсиніозі — 2-3 дні.

Псевдотуберкульоз.

Після короткого початкового періоду, який характеризується загальною слабкістю, ознобом, головним болем, болем у м’язах і животі, нудотою, катаральними явищами, настає період розпалу. Температура тіла протягом 2-3 днів підвищується до 38-39 °С і вище, далі має ремітуючий, інтермітуючий, неправильний, рідше постійний характер. При легкому перебігу хвороби вона може бути субфебрильною або нормальною. Гарячковий період триває від 7 днів до 3 міс, найчастіше 1-2 тиж.

На 2-4-й день хвороби на шкірі у місцях згинання (рук, з боків грудної клітки, на стегнах, гомілках) з’являється висипка (мал. 1, 2, 3). Вона дрібно-плямиста, папульозна, розеольозна або геморагічна, розташована на фоні гіперемійованої або нормальної шкіри. Висипка значно густіша в природніх складках і навколо суглобів, а на голові відсутня. Може супроводжуватись свербінням. У більшості хворих спостерігається яскрава гіперемія обличчя, шиї, долонь і стоп (симптоми “капюшона”, “рукавичок”, “шкарпеток”). Висипка зберігається до 5 днів. Після неї залишаються пігментація, пластинчасте лущення на підошвах і долонях.

1.2.3. Мал. 1-3. Висипка при єрсиніозі.

 

Спостерігаються гіперемія і одутлість обличчя, блідість носогубного трикутника, кон’юнктивіт, склерит, нерідко жовтяниця. Часто відмічаються гіперемія і припухлість дрібних і великих суглобів, обмеження рухів у них. Слизова зіву гіперемійована, спостерігаються явища тонзиліту з підщелепним лімфаденітом. Язик вкритий білим нальотом; очищуючись до 4-5-го дня, він набирає вигляду “малинового”.

Пульс прискорений або сповільнений, тони серця приглушені. Зрідка розвивається інфекційно-токсичний міокардит. Ураження органів дихання проявляється кашлем, болем у грудях, рідко — вологими хрипами.

Хворі скаржаться на біль у животі, обумовлений розвитком термінального ілеїту, мезентеріального лімфаденіту. Може турбувати пронос. Зрідка приєднується картина гострого апендициту.

Розрізняють такі клінічні форми хвороби: генералізована, жовтянична, гостра респіраторна, артралгічна, скарлатиноподібна, абдомінальна, інтестинальна.

Псевдотуберкульоз може мати затяжний перебіг, супроводжуватись загостреннями і рецидивами, при яких частіше виявляються симптоми термінального ілеїту і мезаденіту, поліартриту, гепатиту. Поряд з висипкою, яка характерна для періоду розпалу, можуть з’явитися вузлувата еритема і уртикарна екзантема.

Для кишкового єрсиніозу в цілому характерним є важчий, ніж при псевдотуберкульозі, перебіг, однак досить часто спостерігаються легкі й стерті форми.

У більшості випадків хвороба розпочинається гостро з ознобу,     головного болю, ломоти в суглобах, відчуття болю і дряпання в горлі. Можуть виникати біль у животі, нудота, блювання, пронос. Температура тіла підвищується понад 38-39 °С, рідше — субфебрильна. Гарячкова реакція ремітуючого або інтермітуючого типу, може затягуватись до 1 міс і довше.

У перші дні обличчя гіперемійоване або бліде. Судини склер    розширені, кон’юнктива запалена. У 1/3 хворих з’являється жовтяниця, у 1/4 — висипка на шкірі (дрібноплямиста, папульозна, розеольозна, вузлувата або геморагічна). Висипання поліморфні, частіше виникають на всьому тілі, тримаються близько тижня. Слизова зіву гіперемійована, набрякла. Може розвиватись гострий тонзиліт у поєднанні з шийним лімфаденітом.

Пульс сповільнений або прискорений, артеріальний тиск крові знижений. Тони серця ослаблені. На ЕКГ – ознаки міокардіодистрофії або навіть міокардиту. Часто виникають риніт, назофарингіт, бронхіт, рідше — вогнищева пневмонія. Язик вкритий нальотом. Живіт при пальпації болючий. У більшості хворих збільшена печінка, її край м’який, закруглений, у кожного четвертого —- спленомегалія. Біохімічне дослідження крові виявляє гипербілірубінемію, підвищену активність АлАТ, позитивні осадові проби. Зрідка виникають ознаки токсичного нефриту або пієлонефриту.

Хвороба має схильність до хвилеподібного перебігу. Період реконвалесценції без особливостей, але можливі рецидиви.

Залежно від переважання ураження тих чи інших органів можна виділити такі клінічні форми кишкового єрсиніозу: гастроентероколіт (ентероколіт), термінальний ілеїт, мезентеріальний лімфаденіт, апендицит, сепсис, гепатит, поліартрит, синдром Рейтера (поєднання увеїту, іридоцикліту з поліартритом і уретритом), нодозна еритема, гломерулонефрит, плевропневмонія, менінгоенцефаліт.

Діагностика. Для розпізнавання єрсиніозів використовують у сукупності епідеміологічні, клінічні та лабораторні дані. Діагноз легше встановити при масових захворюваннях, зв’язаних спільним джерелом харчування і води. Важливо відповідним чином оцінити такі характерні прояви хвороби, як синдром інтоксикації і гарячки, катаральні явища, артралгії і міалгії, висипка, поліаденіт, гіперемія обличчя, шиї, долонь і стоп, блідий носогубний трикутник, “малиновий” язик, явища гастроентероколіту, термінального ілеїту, мезаденіту, апендициту, гепатолієнальний синдром.

У діагностиці застосовують бактеріологічні та серологічні методи. Збудника можна виділити протягом всього захворювання з калу, сечі, жовчі, харкотиння, слизової оболонки носоглотки, а також з матеріалу, отриманого під час операції.

Починаючи з 6-7-го дня хвороби, в сироватці крові хворого визначають специфічні антитіла в РА або РНГА з типовим штамом чи автокультурою в динаміці, краще на 1-му і 3-му тижні. Діагностичний титр 1:280 і більше. Серологічний метод приблизно в 2 рази чутливіший, ніж бактеріологічний.

При псевдотуберкульозі розроблено шкірну пробу з алергеном із збудника, її враховують через 24 год після внутрішньошкірного введення 0,1 мл алергену в ділянці передпліччя. Проба стає позитивною на 7-20-й день захворювання, позитивна реакція зберігається до 2-5 років. Інколи ставлять біологічну пробу на білих мишах або гвінейських свинках.

Аналіз крові показує нейтрофільний лейкоцитоз, паличкоядерний зсув, збільшення ШОЕ.

Лікування. Хворі на псевдотуберкульоз і кишковий єрсиніоз підлягають госпіталізації в інфекційні відділення. У випадку легкого перебігу хороби, що частіше спостерігається при гострій респіраторній і скарлатиноподібній формах, лікування можна проводити вдома. Це не впливає на тривалість окремих симптомів і терміни одужання.

Реконвалесцентів виписують не раніше, ніж на 20-й день від початку захворювання, після клінічного одужання, нормалізації біохімічних показників крові, при негативних даних бактеріологічних досліджень калу і сечі.

Реконвалесценти підлягають диспансерному спостереженню протягом 3 міс з проведенням через 1 і 3 міс клінічного обстеження, біохімічного дослідження крові, бактеріологічного посіву калу.

Особи, які перенесли хворобу в легкій і середньоважкій формах, звільняються від роботи на 10 днів, після важкої форми (із змінами серця, печінки, суглобів) — на термін до 30 днів.

Профілактика та заходи в осередку.

Необхідний систематичний контроль за санітарно-гігієнічним станом продовольчих складів, холодильних камер, джерел водопостачання; дотримання правил зберігання харчових продуктів, приготування і реалізації їжі. Продукти слід зберігати у приміщеннях, які не доступні для гризунів. Особливе значення надається запобіганню інфікуванню овочів і коренеплодів (звільнення сховищ для городини від старих овочів перед завантаженням, дезінфекція і побілка стін і підлоги, підсушування на сонці тари, якісне сортування і переробка овочів і коренеплодів). У процесі тривалого зберігання овочів і фруктів їх періодично перебирають, гнилі викидають. Продукти, на яких знайдені сліди гризунів, перед вживанням підлягають термічній обробці. Систематично проводять дератизаційні заходи.

Реконвалесценти з числа працівників харчових підприємств і прирівнюваних до них професій допускаються до роботи після триразового бактеріологічного дослідження калу з негативними результатами.

В епідемічному осередку роблять заключну дезінфекцію. Протягом 18 днів спостерігають за особами, які були в контакті з хворим і їли ті самі продукти; проводять бактеріологічні дослідження відловлених гризунів, овочесховищ та інших продовольчих складів, харчоблоків, джерел водопостачання; здійснюють дезінфекцію і позапланову дератизацію; систематично здійснюють ветеринарний нагляд за домашніми та сільськогосподарськими тваринами з метою вилучення хворих, їх лікування або відправки на санітарний забій. Слід проводити широку роз’яснювальну роботу серед населення, радити вживати тільки термічне оброблену їжу і переварену воду. Специфічну профілактику не розроблено.