Лептоспіроз

       Однією з актуальних проблем сучасної медицини залишається захворювання лептоспірозом. Лептоспіроз (leptospirosis, син.: хвороба Вейля або Вейля – Васильєва, хвороба Лансере – Матьє, хвороба Фідлера, іктеро-геморагічна гарячка, водна гарячка, покісно-лугова гарячка, японська семиденна гарячка, собача гарячка, щуряча гарячка) – гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка перебігає з гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної, нервової систем, геморагічним синдромом. Не дивлячись на численні дослідження (присвячені лептоспірозу) та застосування сучасних методів терапії, смертність при важкій формі захворювання сягає 25−30%.

    Морфологічно збудники лептоспірозу нагадують спіраль (leptos – дрібний, ніжний, spira – виток, спіраль). Мікроб здійснює обертові (ротаційні, штопороподібні) та прямолінійні рухи, що сприяє проникненню його в організм людини чи тварини. Лептоспіри нестійкі у зовнішньому середовищі. Миттєво гинуть при дії прямих сонячних променів, кип’ятінні, висушуванні та при обробці дезінфікуючими засобами. Збудники лептоспірозу зберігають життєздатність у вологому грунті протягом 270 днів, в природних водоймах — 7−30 днів, на харчових продуктах — декілька днів.

      Джерелом інфекції для людей є хворі і перехворілі сільськогосподарські, домашні, дикі тварини, гризуни, які виділяють лептоспіри із сечею, і заражають навколишнє середовище. Основними носіями збудника лептоспірозу у природніх вогнищах є польові миші, землерийки, їжаки. В побутових осередках резервуаром інфекції є велика рогата худоба, свині, собаки, сірі щурі. Особливу небезпеку в зараженні можуть становити підвальні приміщення, де мешкають гризуни та забруднюють їх своїми виділеннями, водойми зі стоячою водою, болотисті місця.    Зараження на лептоспіроз відбувається під час купання у забрудненій водоймі, пиття води з відкритих водоймищ, риболовлі, сільськогосподарських польових робіт, при вживанні продуктів харчування, забруднених сечею гризунів. В організм людини збудник проникає через пошкоджену шкіру (подряпини, тріщини, рани) та слизові оболонки порожнини рота, очей, носа, шлунково-кишкового тракту. Захворіти  на лептоспіроз можна в будь-якому віці (майже половина хворих – люди віком від 10 до 39 років). Серед хворих переважають чоловіки (80%). Високою є захворюваність серед ветеринарних працівників, доярок, свинарок, працівників м’ясокомбінатів і шахт, де водяться гризуни. Захворювання від людини до людини не передається.

     У 98% випадків початок захворювання гострий. Хвороба починається з ознобу, загальної млявості, температура тіла різко «підскакує» до 39−40 С°, з’являється нудота, блювота, головний біль, болі в попереку, суглобах, литкових м’язах. Іноді хворий не може не тільки ходити, але й триматися на ногах. На 3−8-й день може з’явитися   жовтяниця,  висип на шкірі тулуба і кінцівок, крововилив у сітківку ока, внутрішні органи. При появі цих ознак потрібно негайно поспішати до лікаря.

    Захворювання лептоспірозом може призвести до тяжких наслідків, оскільки іноді хвороба протікає важко, з ускладненнями на нирки, печінку, очі. Найчастіше смерть настає від повної відмови роботи нирок. Тому так важлива своєчасна діагностика і госпіталізація людини, що захворіла на лептоспіроз. І ні в якому разі не можна займатися самолікуванням.

Щоб не захворіти на лептоспіроз, необхідно:

— дотримуватись правил особистої гігієни, мити руки перед вживанням їжі;

— не купатись у забруднених водоймах;

— не пити води з невідомих джерел;

— не допускати забруднення гризунами харчових продуктів та питної води;

— застосовувати засоби індивідуального захисту (рукавиці, гумові чоботи) під час робіт на полях, у садах, підвальних приміщеннях;

— проводити систематичні дератизаційні заходи (боротьбу з гризунами).