Ідентифікація домашніх тварин: навіщо Україні вводити Єдиний державний реєстр таких тварин

Ідентифікація та реєстрація тварин належить до сфер, в яких Україна має зобов’язання щодо імплементації актів ЄС.

Впровадження обов’язкової ідентифікації та реєстрації домашніх тварин (котів, собак тощо), в цілому відповідає підходу, який передбачено законодавством ЄС (зокрема, Регламентом ЄС 998/2003 Європейського Парламенту та Ради від 26 травня 2003 р. щодо вимог до здоров’я тварин, які застосовуються до некомерційного перевезення, домашніх тварин та до Директиви Ради 92/65/ЄС) та нормам Європейської конвенції про захист домашніх тварин, яку Україна ратифікувала 18 вересня 2013 року.

Відповідно до Регламенту, ідентифікованими вважаються тварини, які мають: систему електронної ідентифікації (імплантований мікрочіп). Документом також передбачає обов’язкову наявність паспорту, що має бути виданий уповноваженим органом у сфері ветеринарної медицини, який підтверджує щеплення тварини проти сказу.

Наразі в Україні такий механізм ідентифікації та реєстрації домашніх тварин не регламентований.

Разом з тим, до питання утримання домашніх тварин необхідно підходити комплексно: починаючи від надання тварині певного «статусу», продовжуючи чітко регламентованими умовами їх утримання та закінчуючи законодавчим закріпленням механізму реєстрації, контролю та відповідальності за порушення вимог законодавства.

У серпні 2018 року Верховною Радою було зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин» № 9022.

Законодавчою ініціативою передбачено обов’язкову ідентифікацію та реєстрацію котів та собак шляхом присвоєння індивідуального ідентифікаційного номеру.

Процедуру реєстрації умовно можна поділити на дві складові: облік (реєстрація), тобто внесення відомостей про тварин в єдину базу даних (Єдиний державний реєстр тварин), та ідентифікацію – чіпування та отримання ветеринарного паспорта, до якого вносяться відомості про тварину і його власника.

У відносинах власник-тварина документ корисний тим, що дозволить: підтверджувати право володіння, спростить пошук  власника в разі втрати або крадіжки тварини та нівелює можливість підміни при вивезенні тварин за кордон, а елітних порід — на виставки. Тож, свідомі власники самі зацікавлені в таких змінах.

У стосунках держава-власник запровадження концепції відповідального власника домашньої тварини дозволить ідентифікувати господаря та застосовувати норми щодо адміністративної відповідальності за недбале (жорстоке) поводження з тваринами.

Поширені випадки, коли собака здійснює напад на людину, а власник заявляє, що дана тварина йому не належить. Довести його причетність до випадку неможливо, відкрити справу — теж. Відповідно, господар-винуватець, залишається безкарним. Якщо ж собака чіпована, та зареєстрована в державному реєстрі то встановити власника можливо одразу.

Якщо тварина безнаглядна, то база даних полегшить пошук загубленого вихованця і дасть можливість карати тих, хто кинув тварину навмисно.

Таким чином, запроваджується можливість достовірно ототожнювати тварин та швидко знаходити власників втрачених, загублених та покинутих собак та котів.

У відносинах держава-суспільство закон повинен забезпечити епізоотичне благополуччя країни та попередження розповсюдження захворювань спільних для людей та тварин, зокрема сказу.

Тож,  наближення нас до Європи повинно початися з бажання дотримуватися законодавчих норм, спрямованих, в першу чергу, на забезпечення здоров’я людини .